(Ivan Franko) — Бувають хвилі—серце мліє... Buvajuť chvyli—serce mlije...

Бувають хвилі - серце мліє І скорбних мислей рій летить Мов чорна хмара небо криє І грім у хмарі гуркотить І поглядом німої злоби Гляджу на небо й світ живий І жду, що з земної утроби Ось-ось прорвесь огонь страшний І вмить спалить всю землю тую З всіма неправдами її Перелама хаос твердую Шкарлущу скріплої землі І, наче золото в горнилі Сей світ очиститься зовсім І чиста, в невечерній силі Засяє правда й воля в нім