(Ivan Franko) — Думи діти мої... Dumy dity moji...

Думи, діти мої Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни Налітаєте ви Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить Живе серце болить Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить Де хитається ще Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще Там ви, думи, летіть Слабосилих кріпіть В горя й сумніву змрік Лийте радісний світ!