(Ivan Franko) — Думка в тюрмі Dumka v ťurmi

Ой рано я, рано устану На яснеє небо погляну А небо, як синій кришталь А в серці важкий сум і жаль Всміхається небо без зміни Глядить на тюремнії стіни А стіни пожовкли від сліз Що ними просякли наскрізь Гей, яснеє небо, чому ти Глядиш, так весело всміхнуте Пощо в ту проклятую кліть Ти шлеш такий любий привіт? Тут сльози, ти радість голосиш! Ти вільності запах приносиш А тут ось понура тюрма Могила тісна та німа Живий у могилу заритий Гляджу я на світлом облитий На вільний, веселий той світ Кров жаром у жилах кипить За що мене в пута скували? За що мені воленьку взяли? Кому я і чим завинив? Чи тим, що народ свій любив? Бажав я для скованих волі, Для скривджених кращої долі І рівного права для всіх Се весь і єдиний мій гріх