(Ivan Franko) — Лице небесне прояснилось... Lyce nebesne projasnyloś...

Лице небесне прояснилось І блиском розкоші займилось Надії рум’янцем паліє Мені в тюрмі аж серце мліє Нараз в безмірному просторі Мов парус на далекім морі Маленька хмарка виринає І звільна, стиха надпливає Щось в ній мутиться і трепече Немов у серце молодече Ввірветься думка сумовита Тривоги хмаркою вповита Та промінь сонця гнеть зцілує З лиця небес хмаринку тую Лиш на рісницях золотистих Дві-три краплиночки зависли О небо, кришталеве море Що защеміло в серці твоїм В тій хвилі? Чи землі дрібної Велике, непроглядне горе?