(Ivan Franko) — Ой що в полі за димове? Oj ščo v poli za dymove?

Ой, що в полі за димове? Чи то вірли крильми б'ються? Ні, то Доля грядки копле Красу садить, розум сіє Примовляє, приспівує: «Сходи, красо, до схід сонця Ти, розуме, – спозаранку! Рости, красо, до пояса Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди Ти, розуме, громадами! Не дайсь, красо, тому взяти Хто ти хоче світ зв’язати; Не дайсь, красо, тому в руки Хто тя хоче в пута вкути! А як впадеш у неволю То розплинься слізоньками То засохни без розплоду! Ти, розуме-бистроуме Порви пута віковії Що скували думку людську! Двигни з пітьми люд робучий Двигни з пітьми – та до мене! Розхитай в нім ясні думи Розрости бажання волі Виплекай братерську згоду Поєднай велику силу Щоби разом, дружно стала Щастя, волі добувала!