(Ivan Franko) — Тяжко-важко вік свій коротати... Ťažko-važko vik svij korotaty...

Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім І хилитись, і в ярмі стогнати До могили простогнати в нім Тяжко-важко вік цілий боліти А не знати навіть, де болить Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить А ще тяжче бачити всю муку Знати добре джерело її Але не могти подати руку Тому брату, що так стогне в тьмі А ще тяжче гаряче бажати Волі, правди, братньої любви Шарпатись у путах, гризти крати А на волю встати не могти