(Ivan Franko) — Vivere memento

Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе – тут-то, ген-то: «Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!» Вітре теплий, брате мій Чи твоя се мова? Чи на гірці світляній Так шумить діброва? Травко, чи се, може, та Втішно так шептала Що з-під криги мертвоти Знов на світло встала? Чи се, може, шемріт твій Річко, срібна ленто Змив мій смуток і застій? Vivere memento! Всюди чую любий глас Клик життя могучий Весно, вітре, люблю вас Гори, ріки, тучі! Люди, люди! Я ваш брат Я для вас рад жити Серця свого кров’ю рад Ваше горе змити А що кров не зможе змить Спалимо огнем то! Лиш боротись значить жить Vivere memento!